Проекти

У 2012 році Інститут реалізував проект „Майстерні громадської медіакритики” спільно з кафедрою журналістики Таврійського національного університету ім. В.Вернадського та Регіональним центром Медіаосвіти та медіапсихології. Проект передбачав організацію та проведення публічних лекцій, круглих столів та дискусійних семінарів з провідними українськими журналістами та дослідниками медій з актуальних проблем медіаосвіти та медіакритики.
“Нова журналістика” разом з Інститутом екології масової інформації ЛНУ започатковує новий прект, який формує та впроваджує методику виживання вільної преси у вкрай несприятливих умовах перехідного періоду на прикладі України. Його унікальність – в органічному поєднанні зусиль, які йдуть наче в протилежних напрямках: свобода і відповідальність. Проте насправді ці напрями тісно пов’язані і не можуть бути повною мірою реалізовані один без одного. Отже, дві складові проекту – в напрямку свободи і в напрямку відповідальності – здійснюватимуться паралельно.
Одна з проблем, яка на наше глибоке переконання стоїть перед Україною сьогодні і потребує негайного вирішення полягає в тому, що після падіння “залізної завіси” найдешевші і часто найвульгарніші продукти масової культури Заходу з надміром агресії, порнографії та насильства заполонили Україну. В Україні проблема забруднення медіасфери є більш гострою, ніж у країнах з розвиненою ринковою економікою, оскільки накладається на ситуацію економічного занепаду. Вирішення цієї проблеми може проходити двома шляхами:

• через державні механізми;
• через механізми освіти.

Перший шлях призводить до великого контролю держави над суспільством, до очевидних тоталітарних тенденцій. Тому більш прийнятним, з нашого погляду, є другий – через освіту, а точніше – медіа-освіту. Медіаосвіта відрізняється від журналістської тим, що передбачає поширення не тільки на журналістів, але й на широкий загал суспільства. Особливості медіаосвітнього підходу полягають в тому, що сьогодні ТБ для більшості населення, зокрема дітей та підлітків, є засобом освоєння світу, який може дати як позитивний, так і негативний досвід. Тому вкрай необхідно провести ряд досліджень в області медіа-впливу та запропонувати методичні напрацювання для освіти освітян (training trainers) у цій галузі.
На Заході, зокрема у США, ці завдання вирішуються здебільшого через механізми громадянського суспільства, у рамках напрямів, які там позначають як медіа-екологія (Media Ecology) та медіа-грамотність(Media Literacy), які допомагають медіа-споживачам, молоді зокрема, прищепити своєрідний “психологічний імунітет” від агресивного інформаційного середовища. Мається на увазі надмір екранного насильства, порнографії, гіперреклами, виявів чорних PR та пропаганди.
Проект має на меті поєднати дослідження негативного психологічного впливу медіа (зокрема екранного насильства, порнографії, надмірної реклами, фальсифікації і пропаганди) з розробкою відповідних методик роботи з молоддю, які б дозволили виробляти більш критичне сприйняття названих різновидів патогенної медіапродукції і формувати психологічну опірність до їхнього впливу.
Інститут має за мету розвивати в Україні медіа-екологію та медіа-грамотність (media literacy). Медіа-екологія концентрується на філософському осмисленні впливу масової комунікації, зокрема медіатехнології, на людську психіку зокрема і культуру загалом. Медіа-грамотність стурбована більш прикладними аспектами. Скажімо, як вберегти психіку дітей і підлітків від надміру насильства і порнографії. Усі названі аспекти мають на меті якісне поліпшення інформаційного довкілля країни.
У сфері Media Education/Media Literacy Інститут

1. опрацьовує і популяризує напрацювання північно-американських та західноєвропейських колег;
2. провадить власні теоретичні розробки, пов’язані з впливом медіа на сучасну авдиторію.

Інститут висуває гіпотезу, що аудиторія країн з колишнім тоталітарним минулим більш піддатлива і вразлива до психологічного маніпулювання з боку мас медіа. Ситуація ускладнюється “ножицями” між цінностями, які формує сучасна реклама та дуже низьким матеріальним рівнем життя більшості населення.
Інша гіпотеза стосується того, що для населення посттоталітарних країн психологічну загрозу несуть однаково як потоки екранного насильства і порнографії, так і пропаганда і фальсифікація.
Ще один “нестандартний” аспект роботи Інституту пов’язаний з роботою над гіпотезою, що патогенним є не так окремо взятий текст (насильницький, пропагандистський чи порнографічний), як, з одного боку, контекст, в якому текст сприймається, так і взагалі надмірна піддатливість сучасної людини до впливу тексту як агресивної семіотичної структури.
Проект пропонує створити міждисциплінарну групу університетських науковців-посередників між медіа та їх споживачами (журналісти, соціологи, психологи, педагоги), які спроможні на університетському рівні:

1. провести соціологічні дослідження щодо реального впливу ЗМК на різні вікові групи українського населення;
2. здійснити науковий аналіз отриманих даних та виробити певні поради щодо нейтралізації окремих випадків негативного медіавпливу;
3. на базі задіяних учасників з кафедри педагогіки підготувати програми й методики, які б допомогли дати широкому загалу знання про всі (зокрема негативні) аспекти функціонування ЗМК, навчити критичного і вибірково сприймати медіапродукцію, запропонувати способи корекції маніпулятивного впливу та вироблення інформаційного захисту через освіту.

Для популяризації напрямку та обміну думками Інститут видає електронний журнал “Медіаосвіта”.

Напрямок медіакритика передбачає аналітичне осмислення українського медіадовкілля, зокрема його контенту. Аналітичні огляди, розміщені на сторінці інституту, на наше глибоке переконанння, сприятимуть формуванню в Україні вільної і відповідальної преси, як частини громадянського суспільства, підвищенню якості медіадовкілля. У полі зору будуть проблеми об”єктивного і всебічного інформування, небезпеки пропагандистських фальсифікацій, а також надміру насилля і порнографії в українському медіапросторі.
Для вирішення цих проблем на базі Інституту створено ініціативну групу з викладачів (наукових співробітників інституту) та студентів-журналістів, які спільними зусиллями ведуть дослідження в сфері медіакритики та видають журнал “Медіакритика”.
МедіаКритика. Науково-популярний журнал, виходить 2003 р. з ініціативи Інституту екології масової інформації Львівського національного університету імені Івана Франка, публікує наукові та науково-популярні статті (есеї) з проблем масової комунікації та мас-медій переважно у тематичних випусках (журналістська освіта, преса і вибори, інтернет-ЗМІ, екранна агресія, свобода слова тощо). Електронна версія (www.mediakrytyka.info) оновлюється в міру надходження матеріалів. Голова редакційної колегії – з 2003 р. проф. Б. Потятиник, головний редактор – доц. Н. Ґабор, відповідальний секретар – П. Александров. 2010 р. часопису присвоєно міжнародний реєстраційний номер – ISSN 2079-2689.