*Нагорода імені Івана Виговського Варшавського університету має за мету відзачення заслуг громадян України в розвитку науки, культури і громадського життя, в удосконаленні й розвитку громадянського суспільства в Україні, а також у побудові демократичної України, націленої в Європу і яка дотримується найкращих традицій давньої Речі Посполитої, а також плекає історичні, сучасні й майбутні зв’язки України з Польщею та Європою. Лауреат Нагороди у галузі гуманітарних наук отримує можливість річного наукового перебування в почергово відвідуваних 6 польських університетах, де може викладати на теми, пов’язані з історією чи сучасністю України та регіону, українсько-польських відносин, а також розвивати власні архівні й дослідницькі праці.
У Республіці Польща після виборів 2015 р. відбулася зміна політичної еліти на чолі з партією „Право і Справедливість”. Внаслідок нової внутрішньої і зовнішньої політики польської влади зазнали певних змін і українсько-польські стосунки. Зокрема, у липні 2016 р. Сеймом РП прийнято резолюцію „Про встановлення 11 липня Днем пам’яті поляків, жертв геноциду, вчиненого ОУН-УПА”. Ця, а також низка подальших подій, серед яких особливого резонансу набула прем’єра фільму польського режисера Войцеха Смаржовського „Волинь”, призвели до посилення антиукраїнської істерії у Польщі, нищення українських історичних пам’яток, ворожих виступів екстремістськи налаштованих поляків супроти української діаспори в Польщі, а отже, загалом до загострення українсько-польських відносин. Інститутом проведено наукові дискусії з цього приводу з польськими партнерами з Європейського Центру Варшавського університету та Інституту Європеїстики Ягеллонського університету, а також із низкою вітчизняних та зарубіжних фахівців на міжнародних конференціях та наукових форумах. Зазначено, що невиважена політика польської влади в питанні оцінки історичного минулого українсько-польських стосунків має негативний вплив на стратегічний курс українсько-польського партнерства та спільне протистояння загрозам національній безпеці України та Польщі з боку Російської Федерації. Рівно ж така позиція польської влади підриває авторитет Польщі як „головного адвоката” України в просуванні євроінтеграційних устремлінь нашої держави та гальмує інтеграційні процеси в самому Європейському Союзі. Підкреслено необхідність діалогу фахівців-істориків зі складних проблем українсько-польського історичного минулого, вироблення узгодженої позиції з цих проблем та їх відокремлення від сучасного суспільно-політичного діалогу обох держав з метою запобігання загрозам, які з’явились унаслідок виниклих за останній період відцентрових тенденцій у Європейському Союзі.