ФРАНКОЗНАВЧІ ЗДОБУТКИ Й ЗАДУМИ ПРОФЕСОРА І.І.КОВАЛИКА
Професор І.І.Ковалик, без сумніву, належав до найорігінальніших мовознавців у царині франкознавства. Глибоко усвідомлюючи велич Каменяра – художника слова та вченого, він вивчав його спадщину і накреслював грандіозні плани її студій з такою одержимістю, яка інколи межувала з ірреальністю. Маючи за собою добру сла-віс-тичну школу, І.І.Ковалик безнастанно удосконалював інструментарій наукового пізнання новими методологічними та методичними здобутками, творчо ставив концепції і проблеми, поєднуючи в собі невгамовність темпераменту пошуковця з футурологічним способом мислення. Коли на деяких сусідніх кафедрах дехто десятиліттями воював з вітряками й відьмами – типологією й усім новим, професор Ковалик успішно чи не перший на факультеті користувався сучасними ефективними методами дослідження у їх системно-діалектичному синтезі. У нього не було вульгаризаторства у найзастійніші часи, бо ж учений наш переростав свою епоху. Ось чому його праці не старіються.
Три напрями серед досить численних франкознавчих робіт І.І.Ковалика окрес-лилися чітко: проблеми наукознавства, лінгвостилістичний аналіз і концепція створення словника мови письменника. У кожному з цих трьох структурних типів досліджень спостерігається своєрідна проекція від de profundis до exelsior. Франкознавець-лінгвіст любив ходити “неготовими дорогами”, і його розвідки, як правило, починалися з’ясуванням специфіки обраного наукового напряму, визначенням його складових атрибутів. Отож учений, першим у франкознавстві ставлячи проблему наукознавства, прагне збагнути сутність її взагалі, сутність логіки науки, а вже відтак переходить до аналізу і синтезу франківських думок, тез, положень у цій галузі.
Франко – міркує дослідник – цінив логіку, тобто науку мислення, яку він ставив “на вступі до наук антропологічних”. Наукознавство ж інтерпретує І.І.Ковалик як комплексну науку про науку. У його обсяг входить філософська й наукова методологія, психологія наукової діяльності, економіка науки, історія науки. Своєрідні три гносеологічні висновки з Франкової науки про науку висинтезовує професор: 1) діалектична єдність (монізм), детермінована монізмом природи; 2) системна структура науки; 3) постійний розвиток наукових знань. Накреслює теж учений панораму наукової лінгвостилістичної проблематики в працях Франка. А франкознавству взагалі І.І.Ковалик заповідає дати повну характеристику письменника як науковця на основі ґрунтовного вивчення всієї (друкованої та рукописної) спадщини цього велетня. “Одночасно треба монографічно дослідити вклад Івана Франка в різні ділянки наукових знань для того, щоб показати велич корифея української наукової думки”.
Лінгвостилістичний аналіз Франкового “Гімну” та “Каменярів”, що його своєрідно здійснив І.І.Ковалик, можна розглядати як спробу оволодіння методикою проникнення у механізм створення лінгвальними засобами ширшого образу. Зокрема, цікаві спостереження над тим, як структурно різнотипні займеннико-сполучення стають специфічними займенниковими “акордами” у художній словесній гаммі високоемоційної картини “битви” каменярів зі скелями.
І, нарешті, подиву гідний задум створення на ґрунтовних наукових засадах монументального словника мови художніх творів Франка в умовах відсутності повного академічного видання усієї спадщини письменника. Це воістину каменярсь-ка віра вченого і його заповіт, що така пірамідоподібна титанічна споруда буде можлива “по наших аж кістках”. І нехай велична будова ця не могла постати у “часи глухонімії” для української культури й не хутко буде реалізована, все ж тривка фундаментальна основа її закладена – створена глибоконаукова концепція Словника зусиллями його архітектора. І ми з гордістю можемо сказати про незабутнього професора словами поета: “Він жив між нас…”
Іван Денисюк